Успiшна адаптацiя першокласникiв до школи як умова гармонiйного розвитку особистостi.

Батькiвськi збори № 1

1 клас

Тема. Успiшна адаптацiя першокласникiв до школи як умова гармонiйного розвитку особистостi.

Мета: Підтримати в дитини прагнення стати школярем; не допустити труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі; підтримати першокласників, в їхньому бажанні добитися успіхів; визначити готовність дітей до школи.

Обладнання. Мультимедійне обладнання; таблиця “Режим дня першокласника”; дiагностичний матерiал; фотоколаж “Перший день у школi”; пам’ятки для батькiв.

План

1. Знайомство.

2. Повiдомлення психолога «Про складовi готовностi дитини до школи”.

3. Повiдомлення вчителя “Режим дня першокласника”.

4. Дiлова гра “Готовнiсть дитини до школи”.

• Об’єднання в групи.

• Вироблення правил спiвпрацi.

• Ознайомлення iз завданнями та вирiшення проблемних ситуацiй.

5. Психолого-фiзiологiчна готовнiсть дитини до школи. (Слово педагога. Робота з таблицями.)

6. Аналiз дiагностичних матерiалiв.

7. Поради батькам.

8. На книжкову полицю батькiв.

Із скриньки народної мудростi.

У вихованнi все головне: i урок, i розвиток рiзнобiчних iнтересiв дiтей поза уроком, i взаємовiдносини вихованцiв у колективi.

                                                                                              В.О. Сухомливський

Школа — духовна колиска народу.

                                                                             В.О. Сухомлинський

Школа — це майстерня, де формується думка молодого поколiння. Треба мiцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє.

                                                                                                               А. Барбюс

Освiта може i повинна починатися з першого проблиску думки в дитини.

                                                                                                               Д. Писарєв

Дати дiтям радiсть працi, радiсть успiху в навчаннi, пробудити в їхнiх серцях почуття гордостi, власної гiдностi — це перша заповiдь виховання.

                                                                                                 В. О. Сухомлинський

Бесіда вчителя

Шановні  батьки!

Вступ  до  школи  —  це  переломний  момент  у  житті  кож-

ного  малюка.  Початок  шкільного  навчання  докорінно  змінює

весь  його  спосіб  життя.  Властиві  дошкільникам  безпечність,

безтурбот ність,  занурення  в  гру  змінилися  життям,  сповненим

безліччю  вимог,  обов’язків  та  обмежень:  тепер  дитина  має  що-

дня  ходити  в  школу,  систематично  й  напружено  працювати,

дотримуватися  режиму  дня,  підкорятися  всіляким  нормам  та

правилам  шкільного  життя,  виконувати  вимоги  вчителя,  роби-

ти  на  уроці  те,  що  визначено  шкільною  програмою,  старанно

виконувати  домашні  завдання,  добиватися  гарних  результатів

у навчанні  тощо.

У  цей  період  життя,  у  6—7  років,  змінюється  весь  психоло-

гічний  портрет  дитини,  її  пізнавальні  та  розумові  можливості,

сфера  емоцій  і  переживань,  коло  спілкування.

Свій  новий  статус  дитина  не  завжди  добре  усвідомлює,  але

обов’язково  відчуває  й  переживає  його:  вона  гордиться  тим,

що  стала  дорослою,  їй  подобається  ця  нова  роль.  Переживання

дитиною  свого  нового  соціального  статусу  пов’язане  з  появою

«внутрішньої  позиції  школяра»  (Л.  І.  Божович).

Наявність  «внутрішньої  позиції  школяра»  має  для  першо-

класника  велике  значення.  Саме  вона  допомагає  маленькому

учневі  долати  мінливість  шкільного  життя,  виконувати  нові

обов’язки.  Це  дуже  важливо  на  перших  етапах  шкільного  на-

вчання,  коли  навчальний  матеріал,  який  потрібно  засвоїти  ди-

тині,  буває  одноманітним  і  не  дуже  цікавим.

Серед  сьогоднішніх  першокласників  багато  таких,  які  ще  до

приходу  в  школу  мають  досвід  навчальних  занять.  Посилена

підготовка  до  школи,  відвідування  підготовчих  занять,  дошкіль-

них  ліцеїв,  гімназій  тощо  незрідка  призводять  до  того,  що  вступ

до  школи  втрачає  для  дитини  елемент  новизни,  заважає  пере-

жити  значущість  цієї  події. 

1. Знайомство.

“Мене звати ... Я хочу побажати своїй дитинi ...“.

2. Готовнiсть дiтей до школи. Виступ психолога.

— Успiшнiсть навчання значною мiрою залежить вiд того, наскiльки готовими до цiєї нової складної дiяльностi прийдуть дiти до школи.

Що ми розумiємо пiд поняттям “готовнiсть до школи”?

*  Емоційно - вольова готовнiсть

*  Фiзична готовнiсть

*  Мовленнєво-комунiкативна готовнiсть

*  Позитивна  мотивацiя

*  Інтелектуальна готовнiсть

*  Соцiальна зрiлiсть

*  Психічний розвиток

3. Виступ учителя.

— Дитина пiшла в перший клас…

Вiдбувається змiна провiдних видiв дiяльностi: мiсце гри поступово займає навчання. Яким воно буде? Чи буде воно упішним для вашої дитини? Адже новi обов’язки вимагають вiд дитини зiбраностi, затрат духовних i фiзичних сил. Ось чому так важливо розпорядок дня школяра продумати до найдрiбнiших деталей.

Вiдомий фiзiолог І.П. Павлов вважав, що дотримуючись певного розпорядку дня, ми допомагаємо роботi нервових клiтин, запобiгаємо виснаженню нервової системи, перевтомi.

Розглянемо робочий день першокласника.

Пiдйом. Школяр має вставати о 7 годинi ранку. Наступнi 50 хвилин витрачаються на ранкову гiмнастику, воднi процедури, снiданок. Зарядка тонiзує нервову систему, полiпшує роботу серця, легень, сприяє гарнiй поставi. Снiданок дитинi потрiбен легкий, оскiльки попереду об 10 годинi 30 хвилин її чекає другий гарячий снiданок у школi. Нехай вдома дитина вип’є чай, з’їсть печиво, фрукти.

Дорога до школи. Батьки повиннi показати дитинi найбезпечнiший шлях до школи, постiйно нагадувати про дотримання правил вуличного руху.

Заняття у школi тривають до 12 год 30 хв. Перерва мiж шкiльними заняттями i домашнiми має становити 3 - 3,5 години. Цей час витрачається на обiд, пiсляобiднiй вiдпочинок, заняття за iнтересами, прогулянку на свiжому повiтрi. Для першокласникiв важливий денний сон протягом години.

Для вiдновлення зниженої на кiнець першої половини дня працездатностi доцiльний активний вiдпочинок. Молодшим школярам рекомендують перебувати на свiжому повiтрi не менше трьох годин в день. Це необхідно для того, щоб дитина росла здоровою.

Виконання домашнiх завдань. Близько 16 години учень приступає до виконання домашнiх завдань. Рацiонально обладнаний робочий куточок сприяє зосередженостi, а звичка пiдтримувати в ньому порядок виховує почуття вiдповiдальностi.

Свiтло на столі має падати злiва. Меблi — вiдповiдати зросту школяра. Висота стiльця має бути такою, щоб нога всiєю ступнею торкалася до пiдлоги. Батьки мають стежити за правильною поставою пiд час письма та читання. Голова — у вертикальному положеннi або трохи нахилена вперед (пiд кутом не бiльше 15°). Тулуб теж трохи нахилений уперед, передплiччя вiльно лежать на столi. Вiдстань вiд очей до предметiв має становити 30 - 35см.

Заняття тривають 30 хвилин. Перерви мiж ними — 5 - 10 хвилин.

Вечiрнiй відпочинок. Цей час використовується вiдповiдно до особистих нахилiв i iнтересiв дитини. Вона завжди має бути впевненою, що в неї знай- деться час для спiлкування з батьками i друзями, для читання улюблених книжок, малювання, конструювання, заняття спортом, перегляду телепередач. Лiкарi та психологи радять дивитися телепередачi не частiше трьох разiв на тиждень, причому сумарна тривалiсть не повинна перевищувати 6 - 7 годин.

Вечеря має бути легкою i становити не бiльше 20 % денного рацiону.

Перед сном дитина має скласти в ранець все, що необхiдно для занять, пiдготувати одяг, взуття до наступного дня.

Сон. Першокласника рекомендують вкладати спати не пiзнiше 21.00. Щоб забезпечити достатньо глибокий сон, необхідно привчити дитину лягати i вставати завжди в один i той самий час; практикувати перед сном 20 - 30 хвилиннi прогулянки на свiжому повiтрi, спати при вiдчиненiй кватирцi.

Вiдхилення вiд режиму має бути розумним, iндивiдуальним для кожної дитини, але батьки завжди мають дбати про те, щоб сприяти дотриманню учнями основних режимних моментiв: глибокий i мiцний сон, повноцінне харчування, достатнє перебування на свiжому повiтрi, забезпечення загального розвитку дитини тощо.

4. Дiлова гра “Готовнiсть дитини до школи”.

Основнi правила гри:

• бути активними учасниками;

• уважно прислухатися до думки кожного;

• у грi немає глядачiв, усi учасники.

Кожна група отримує опис ситуацiї. Завдання: ознайомитися з текстом i вiдповiсти на запитання.

Ситуацiя 1. Дiвчинка до 6-рiчного вiку виховувалась у бабусi в селi. Влiтку перед початком навчання батьки забрали її в мiсто. З перших днiв навчання у дитини виникли проблеми в спiлкуваннi з однолiтками. Пiд час знайомства вона не могла розповiсти про себе. Чому?

Запитання. Чи потрiбно активiзувати iнтерес дитини до навколишнього свiту? Якими знаннями повинна володiти дитина 6 - 7 рокiв?

Вчитель (психолог) підводить пiдсумок. Інтелектуальна готовнiсть передбачає сформованiсть уваги, розвинену пам’ять, операцiї аналiзу, синтезу, узагальнення. До 6 - 7 рокiв дитина повинна знати свою адресу, назву мiста (села), де мешкає, назву своєї країни та її столицю; iм’я та по батьковi батькiв, де вони працюють, розумiти, що бабуся — це мама батька чи матерi. Повинна знати пори року, їх послiдовнiсть й основнi ознаки, назви мiсяцiв, днi тижня; основнi види дерев, квiтiв, розрiзняти домашнiх i диких тварин, тобто орiєнтуватися в часi, просторi, найближчому оточеннi.

Отож, це iнтелектуальна готовнiсть.

Ситуація 2.  Дитина володiє високим рiвнем знань та навичок, необхiдних для навчання в школi. У ходi дiагностування мотивацiйної готовностi хлопчик сказав: “Я вiдвiдую школу тому, що мене мама примушує. А якщо б не мама, я б до школи не ходив”.

Запитання. Чи буде успiшним навчання дитини у школi? Якi вашi рекомендацiї щодо формування мотивацiйної готовностi?

Отже, мотивацiйна готовнiсть — це бажання школяра прийняти нову для нього соцiальну роль. Для цього важливо, щоб школа подобалася своєю головною дiяльнiстю — навчанням.

Ситуація 3. Сергiй був дуже розвиненим хлопчиком. до моменту вступу до школи вiн умiв читати, знав багато вiршiв. Але, незважаючи на те, що хлопчик пiшов до школи з охотою, з перших днiв навчання вiн став порушувати дисциплiну: мiг без дозволу ходити по класу пiд час уроку, не реагував на зауваження вчителя.

Запитання. Що стало причиною такої поведiнки Сергiя у школi? Якi вашi рекомендацiї щодо формування вольової готовностi?

Отже, вольова готовнiсть потребує від учня вмiння поставити мету, прийняти рiшення, намiтити план дiй, виконати його, виявити зусилля, оцiнити результат свого вольового зусилля.

Ситуацiя 4. Мама розповiдає: “Iз двох рокiв Маринка перебуває в товариствi дiтей, проте дуже боязка, несмiлива, сором’язлива. На заняттях активностi не виявляє. Вiд однолiткiв тримається осторонь. Думаю, що у школi їй буде нелегко”.

Запитання. Чи є у мами пiдстави для хвилювання? Якi вашi рекомендацiї з формування комунiкативної готовностi?

Отже, комунікативна готовнiсть передбачає умiння увiйти в дитяче товариство, дiяти разом з iншими, поступатися, пiдкорятися. Тобто тi риси, якi забезпечують безболiсну адаптацiю дитини, що сприяє й позитивному розвитковi. Краще адаптованi дiти, якi мають високе й адекватне самооцiнювання, демонструють високий рiвень комунiкативної готовностi.

Пiдведення пiдсумкiв. “Мозковай штурм”

Орiєнтовнi пропозиції. Яка роль батькiв у подоланнi труднощiв, пов’язаних з адаптацiєю дитини до школи?

• Дбати про здоров’я дитини.

• Допомагати у пiдготовцi домашнiх завдань.

• Не сварити дитину за оцiнки.

• Органiзувати робоче мiсце дитини.

• Привчати до охайностi й порядку.

• Привчати до самостiйностi.

• Заохочувати найменшi успiхи дитини у навчаннi й поведiнцi, використовуючи для цього слова-схвалення.

5. Психолого-фiзiологiчна готовнiсть дитини до школи. Слово педагога.

— З початком навчання у життi дитини вiдбувається дуже багато змiн. Це новi умови життя та дiяльностi, новi контакти, новi стосунки, новi обов’язки. Змiнюється соцiальна позицiя: був просто дитиною, тепер став школярем; соцiальний iнститут навчання i виховання: не садочок, а школа, де навчальна дiяльнiсть стає провiдною. Усе пiдпорядковується навчанню, школi.

Пристосування (адаптацiя) дитини до школи вiдбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний зi значним напруженням усiх систем органiзму. Лише через 5 - 6 тижнiв поступово пiдвищуються та стають бiльш стiйкими показники працездатностi, у дитини спадають напруження та тривожнiсть.

Залежно вiд стану здоров’я, сiмейної ситуацiї, відвiдування чи не вiдвiдування дитячого садочка адаптацiя до школи має рiзний перебiг.

Легше проходить перiод пристосування до школи i краще справляються з розумовими та фiзичними навантаженнями здоровi дiти. Та сьогоднi лише 20—25 % дiтей iдуть до школи здоровими. Решта мають рiзноманiтнi порушення та вiдхилення у станi здоров’я.